На рівнині Шунеш і на схилах гори Ґілбоа ізраїльські та филистимські війська вступили у смертельний бій. Хоча страшна картина в Ен-Дорській печері вбила в серці Саула будь-яку надію, він з відчайдушною сміливістю відстоював свій престол і царство. Однак усе це було марною справою. “І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа”. Три хоробрих царських сини загинули поруч з ним. Лучники напосідали на Саула. Він бачив, як його воїни падали навколо нього, як полягли його сини. Поранений цар не міг уже ані воювати, ані втікати. Спасіння стало неможливим, і тоді, щоб не потрапити живим до рук филистимлян, Саул наказав своєму зброєноші: “Витягни меча свого, і пробий мене ним”. Коли ж той відмовився підняти руку на Господнього помазаника, Саул, упавши на меча, сам позбавив себе життя. Так загинув перший цар Ізраїлю, взявши на душу ще й гріх самогубства (Патріархи і пророки, c. [681, 682]).БМ 192.2

Дотримуючись вимог сатани, Саул наближав наслідки, які намагався відвернути за допомогою своїх неосвячених здібностей.БМ 192.3

Бунтівний цар знову і знову нехтував порадами Господа, і Бог дозволив Саулу пожати плоди його нерозсудливості й людської мудрості. Вплив Божого Духа міг відвернути його від злого шляху, який він обрав і який у результаті призвів до смерті. Бог ненавидить будь-який гріх, і коли людина вперто відмовляється від усіх настанов Небес, тоді ворог обманює її, зваблюючи за допомогою пристрастей (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1019]. Коментар Е. Уайт).БМ 192.4

Перший цар Ізраїлю зазнав поразки, оскільки поставив свою волю вище за волю Бога. Через пророка Самуїла Господь наставляв Саула, щоб його діла як царя Ізраїлю відрізнялися найсуворішою чесністю. Тоді Бог благословив би його правління і подарував би процвітання. Але Саул відмовився поставити послух Богу на перше місце, а небесні принципи — в основу свого правління. Він загинув у безчесті й розпачі (там само, c. [1017]).БМ 193.1

16 червня. Божі таємниці

18 червня. Друг сумує