Ці слова промовила нещасна жінка — жінка, котра впродовж дванадцяти років страждала від хвороби, що перетворила її життя на важкий тягар. Вона витратила всі свої кошти на лікарів та ліки, аби довідатися, що її хвороба невиліковна. Але коли жінка почула про Великого Цілителя, її надія знову ожила… Кілька разів вона марно намагалася наблизитися до Нього (Служіння зцілення, c. [59]).БМ 329.6

Нещасна почала вже втрачати надію, як раптом Ісус, прокладаючи Собі дорогу крізь натовп, опинився біля неї… Але від хвилювання жінка не змогла заговорити до Нього і тільки на мить побачила Його постать… Коли Ісус проходив біля неї, вона кинулася вперед, ледве встигнувши доторкнутися до краю Його одягу. Цієї ж миті жінка відчула, що зцілена. У тому єдиному дотику зосередилася уся її віра; тієї ж миті біль і хвороба поступилися місцем силі й цілковитому одужанню.БМ 329.7

Із вдячним серцем вона вже збиралася залишити натовп, але Ісус раптом зупинився… Спаситель міг відрізнити дотик віри від випадкового дотику неуважного натовпу. Така віра не повинна була залишитися поза увагою…БМ 330.1

Зрозумівши, що ховатися немає сенсу, жінка підійшла і, тремтячи, упала Йому до ніг. Зі сльозами вдячності вона розповіла про своє страждання та зцілення. Ісус лагідно сказав: “Кріпися, дочко! Віра твоя тебе спасла… Іди в мирі”. Він не дав жодного приводу для забобонів, ніби цілюща сила міститься в самому лише дотику до Його одягу. Зцілення відбулося не внаслідок зовнішнього контакту з Ним, а через віру в Його Божественну силу…БМ 330.2

Так і в духовному житті. Порожні балачки про релігію, молитви без духовного голоду і живої віри — даремні. Умоглядна віра в Христа, яка лише формально визнає Його Спасителем світу, ніколи не принесе зцілення душі… Не досить знати про Христа — ми повинні вірити в Нього! Віра приносить користь лише тоді, коли ми приймаємо Його як особистого Спасителя і покладаємося на Його заслуги (Христос — надія світу, c. [343-347]).БМ 330.3

18 жовтня. Бог ненавидить касти

20 жовтня. Чого бракує мені?