10 лютого. Збереження миру

“І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, — то я піду праворуч, а як ти праворуч, — то піду я ліворуч” (Бут. 13:8, 9; див. також Бут. 13:1-13).БМ 49.3

Авраам повернувся до Ханаану “вельми багатий на худобу, на срібло й на золото”. Лот усе ще залишався з ним; вони знову прийшли до Бет-Елу та розкинули свої намети біля жертовника, колись спорудженого ними. Незабаром вони переконалися, що примноження багатства завдає чимало клопотів. Під час труднощів і випробувань вони жили в повній згоді між собою, а тепер, у дні добробуту, виникла небезпека розбрату. Для худоби не вистачало пасовищ… Стало очевидним, що їм доведеться розділитися. Авраам був старшим від Лота за віком, посідав вище становище як у родинному, так і в суспільному житті, проте першим запропонував залагодити справу мирно. Хоч Сам Бог віддав Авраамові всю землю, він великодушно відмовився від цього права…БМ 49.4

У цих словах проявився шляхетний, безкорисливий характер Авраама. Як багато людей за подібних обставин, ризикуючи всім, відстоюють свої власні права і переваги! Скільки родин було зруйновано через це! Скільки церков розділилися, зробивши істину об'єктом презирства та глузування серед нечестивих! Щоб не було “сварки між мною і тобою”, сказав Авраам, “бо близька ми рідня”, і не тільки в буквальному розумінні, але і як шанувальники істинного Бога. Божі діти у всьому світі становлять одну сім'ю, тому серед них повинен панувати дух любові та миру. “Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!” (Римл. 12:10) — проголошує вчення нашого Спасителя. Якби ми завжди були чуйними одне до одного й поводилися з нашими ближніми так, як хотіли б, щоб вони ставилися до нас, тоді в житті було б удвічі менше зла. Дух самозвеличення — це дух сатани, але серце, у якому перебуває любов Христа, сповнене милосердя, яке не шукає свого. Такі особистості будуть завжди діяти за Божою порадою: “Нехай кожний дбає не тільки про себе, а про інших” (Филп. 2:4) (Патріархи і пророки, c. [132, 133]).БМ 50.1