17 березня. Не Божий шлях

“І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах” (Дії 7:22; див. також Вих. 2:11-15).БМ 89.3

Мойсей вважав, що єгипетські науки цілком підготували його до того, щоб вивести Ізраїль з рабства. Хіба він не був навчений усього необхідного, щоб очолити армію? Хіба не отримав найбільші переваги, навчаючись у кращих школах країни? Так, він відчував, що може звільнити ізраїльтян. Мойсей розпочав свою діяльність зі спроби заручитися підтримкою свого народу, відшкодовуючи заподіяну їм шкоду. Він убив єгиптянина, який знущався над одним з його братів. У цьому вчинку він продемонстрував дух того, хто був людиновбивцею від початку, і показав, що не готовий представляти Бога милосердя, любові й лагідності. Його перша спроба закінчилася невдачею. Як і багато інших, він відразу ж втратив упевненість у Бозі й залишив доручену йому місію, утікши від гніву фараона. Мойсей дійшов висновку, що через учинену ним помилку… Бог не дозволить йому брати участь у справі звільнення Його народу з жорстокого рабства. Але Господь допустив усе це, щоб навчити його лагідності, доброти, довготерпіння — якостям, якими повинен володіти кожен працівник Господа…БМ 89.4

Господь дозволив, щоб Мойсей, перебуваючи на піку людської слави, побачив безумство людської мудрості та слабкість людської сили, щоб він міг усвідомити свою повну безпорадність і нездатність робити будь-що без підтримки Ісуса Христа (Основи християнського виховання, c. [342-344] ).БМ 90.1

Убивши єгиптянина, Мойсей припустився такої ж помилки, як і його батьки, беручись власноруч за роботу, яку обіцяв виконати Бог. Господь не бажав, щоб Його народ був звільнений за допомогою зброї, як думав Мойсей. Звільнення мало прийти за допомогою великої сили Бога, щоб слава належала виключно Йому. Однак навіть цей необачний учинок Господь використав для здійснення Свого наміру. Мойсей був ще не готовий до виконання своєї великої місії. Йому потрібно було засвоїти урок віри, подібний до того, якого колись навчилися Авраам та Яків, а саме: покладатися не на людську силу чи мудрість, а на Божу могутність у виконанні Його обітниць (Патріархи і пророки, c. [247]).БМ 90.2