24 січня. Дивлячись на Христа

“Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа” (2 Кор. 3:18; див. також Бут. 5:1-24; Юди 14, 15).БМ 29.4

Активно працюючи, Енох перебував у постійному спілкуванні з Богом. Чим важчою була його праця, тим щирішими ставали його молитви. У нього була звичка іноді віддалятися від будь-якого товариства. Якийсь час Енох перебував серед людей, працював для їхнього добра настановами та власним прикладом, а потім, відчуваючи спрагу того Божественного знання, поділитися яким з ним міг тільки Господь, він віддалявся, щоб залишитися на самоті. Спілкуючись таким чином з Богом, Енох усе більше відображав Божественний образ. Його обличчя випромінювало святе сяйво, що нагадує те сяйво, яким світилося обличчя Ісуса. Коли він повертався до людей після свого спілкування з Богом, навіть нечестивці з трепетом дивилися на печатку Небес на його обличчі (Служителі Євангелія, c. [52]).БМ 29.5

Енох завжди дивився на Господа… Він назавжди обрав собі в супутники Христа. Він жив у світі й виконував свій обов'язок перед світом, проте завжди перебував під впливом Ісуса. Енох відображав характер Христа, являючи в житті Його риси: доброту, милість, ніжне співчуття, терпіння, лагідність, покору й любов. Його щоденне спілкування з Ісусом перетворило його на подобу Того, з Ким він був так тісно пов'язаний. День за днем у своїх думках і почуттях він залишав свої власні шляхи і прямував шляхами Христа, шляхами небесного, Божественного (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. [1097, 1098]. Коментар Е. Уайт).БМ 30.1

Якщо ми завжди будемо бачити перед собою Господа, прославляючи і дякуючи Йому всім серцем, то збережемо свіжість релігійного досвіду. Наші молитви стануть розмовами з Богом, подібними до розмови з Другом. Він говоритиме особисто з нами, відкриваючи Свої таємниці. Часто при цьому нас охоплюватиме радісне відчуття присутності Ісуса. Наші серця палатимуть, коли Він наближатиметься до нас, щоб розмовляти, як з Енохом. Коли таке справді відбувається з християнином, у його житті проявляються простота, скромність, лагідність і покірність серця, які свідчать усім, з ким він спілкується, про те, що він перебував з Ісусом і навчився від Нього (Наочні уроки Христа, c. [129, 130]).БМ 30.2