22 травня. Вибір народу

“А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя” (1 Сам. 12:13; див. також 1 Сам. 9:1, 2, 15-101).БМ 164.1

В особі Саула Бог дав ізраїльтянам царя за бажанням їхніх сердець… Вродливий і випещений, із царською поставою, він своєю зовнішністю відповідав їхньому уявленню про царське достоїнство, а завдяки його доблесті та вмінню командувати військами вони розраховували здобути повагу й славу серед інших народів. Ізраїльтян мало цікавило, чи володіє їхній цар тими благородними якостями, які можуть зробити його здатним керувати справедливо й неупереджене. Люди не просили собі царя, котрий мав би шляхетний характер, любив і боявся Бога. Вони не запитували поради у Господа щодо якостей, якими повинен володіти правитель, щоб Ізраїль як Його вибраний народ зберіг свій особливий, святий характер. Вони шукали не Божого шляху, а власного. Тому Господь дав людям царя, котрого вони бажали; вдача Саула відповідала їхнім характерам. Серця людей не упокорилися перед Богом, а їхній цар не підкорився Божественній благодаті. Правління такого царя повинно було стати сумним досвідом, який допоміг би їм усвідомити свою помилку й відновити вірність Богові.БМ 164.2

Однак Господь, поклавши на Саула відповідальність за царство, не залишив його напризволяще. Святий Дух сходив на Саула, відкриваючи цареві його слабкості та потребу в Божественній благодаті. Якби Саул покладався на Бога, Господь був би з ним. Коли його воля підпорядковувалася волі Божій і він був слухняним Його Духові, Бог посилав йому успіх у всьому. Але коли Саул вирішив діяти незалежно від Небесного керівництва, Господь не міг більше залишатися його Провідником і в результаті був змушений усунути царя. Тоді Бог покликав на престол “мужа за серцем Своїм” (1 Сам. 13:14), який також мав недоліки характеру, але замість того щоб надіятися на себе, покладався на Господа і був керований Його Духом; мужа, котрий, якщо й згрішить, з покірністю прийме докір і навіть покарання (Патріархи і пророки, c. [636]).БМ 164.3