13 січня. Навчені природою

“Але запитай хоч худобу — і навчить тебе, і птаство небесне — й тобі розповість. Або говори до землі — й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?” (Йова 12:7-9; див. також Бут. 3:14-17).БМ 18.1

Хоч земля була затьмарена прокляттям, природа все ще залишалася Божим підручником для людини. Однак тепер вона не могла відображати тільки добро, адже зло було присутнє всюди, опоганюючи своїм подихом землю, море й повітря…БМ 18.2

Зів'ялі квіти, опале листя були першими ознаками занепаду. Перед Адамом і Євою яскраво постав незаперечний факт, що кожна жива істота має померти. Навіть повітря, від якого залежало їхнє життя, дихало смертю.БМ 18.3

Перші люди постійно згадували про втрачене. Адам був володарем над усім земним творінням, і, поки він залишався вірним Богові, уся природа підкорялася йому. Тепер, коли Адам згрішив, перевага бути володарем зникла. Одного разу допущенний ним бунтівний дух поширився й на тварин…БМ 18.4

Але Бог не залишив людину напризволяще з наслідками гріха, який вона обрала. У вироку, винесеному сатані, містилася надія на викуплення… Цей вирок, виголошений у присутності перших людей, став для них обітницею. Перш ніж дізнатися про тернину й осот, про тяжку працю та скорботу, які стануть їхньою долею, чи порох, у який вони повернуться, Адам і Єва почули слова, які вселили в них надію. Усе, що вони втратили через те, що послухали сатану, буде повернуте через Христа (Виховання, c. [26, 27]).БМ 18.5

Після гріхопадіння Адама Господь міг би знищити будь-який пуп'янок, що розпускається, і квітку, яка розкривається, чи позбавити її приємного аромату. У землі, опоганеній гріхом і затьмареній прокляттям, у тернині, осоті, колючках, куколі ми можемо побачити закон засудження; але вишукані відтінки й аромати квітів свідчать про те, що Бог усе ще любить нас, що Його милосердя ще не залишило Землю (Біблійний коментар АСД, т. 1, c. [1085]. Коментар Е. Уайт).БМ 18.6