Великий апостол Павло був непохитним, коли справа стосувалася обов'язку та принципу, однак відмінною рисою його характеру була ввічливість, яка відкриває шлях до привілейованих верств суспільства. Павло ніколи не сумнівався в можливості й готовності Бога дарувати йому благодать, необхідну для християнського життя… Він не жив у атмосфері сумнівів, пробираючись крізь туман і темряву невпевненості, скаржачись на труднощі й випробування. Голос радості, сповнений надії та мужності, який звучав протягом усього його життя, лунає сьогодні й до нас. Павло мав благотворний релігійний досвід. Любов Христа була головною темою його проповіді й рушійною силою.БМ 389.6

Перебуваючи в найважчих обставинах, здатних засмутити незрілих християн, він виявляв твердість духу, був сповнений мужності, надії та радості… Ми бачимо цю надію і радість, коли апостол стоїть на палубі корабля, а навколо бушує буря, загрожуючи знищити судно. Він віддає накази капітану і намагається врятувати життя всіх, хто перебуває на борту. Незважаючи на своє становище в'язня, Павло виглядає як господар судна, як вільна і щаслива людина…БМ 390.1

Царів і високопоставлених чиновників, від яких залежало його життя, апостол не боявся. Він вручив своє життя Богові, і воно було сховане у Христі. Своєю ввічливістю він пом'якшував серця мужів, які мали владу, — людей жорстоких, злих і розбещених… Поведінку Павла характеризували правильні манери і краса справжньої ввічливості. Коли він за звичкою простягав руку вперед під час промови, брязкання ланцюгів не викликало у нього сором або зніяковілість. Він дивився на кайдани як на ознаку слави й радів, що може постраждати за Боже Слово і свідчення Ісуса Христа… Доводи апостола були настільки ясними й переконливими, що змусили розбещеного царя тремтіти… Коли він розповідав про хрест і незрівнянну любов Ісуса, благодать, немов милостивий ангел, робила його голос приємним і виразним (Ознаки часу, 6 листопада 1879 р. або Рев'ю енд Геральд, 8 вересня 1885 р.).БМ 390.2

11 грудня. Перед нами змагання

13 грудня. Біжу до мети