19 серпня. Єремія, глашатай Єгови

“Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє” (Пл. Єрем. 3:26).БМ 261.1

Серед тих, хто сподівався, що запроваджені Йосією реформи приведуть до стабільного духовного відродження, був і Єремія, покликаний Богом на пророче служіння ще в юності…БМ 261.2

У цьому юнакові Бог бачив віддану своїй справі людину, котра, незважаючи на великий опір ззовні, твердо відстоюватиме правду… “Господь же мені відказав: ‘Не кажи: “Я юнак”, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати’” …БМ 261.3

Упродовж сорока років Єремія повинен був свідчити народам істину та праведність. У час небувалого в країні відступництва своїм життям і характером він мав показати зразок служіння єдиному правдивому Богові. Коли Єрусалим опинився в жахливій облозі, Єремія став провісником Єгови (Пророки і царі, c. [407, 408]).БМ 261.4

Від природи несміливий і сором'язливий, Єремія мріяв про мир і спокій усамітненого життя, аби лише не бути свідком постійного беззаконня свого улюбленого народу. Спостерігаючи за страшними наслідками гріха, пророк відчував невимовний біль…БМ 261.5

Досвіди, отримані Єремією в юності та протягом усього служіння, навчили його, “що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. Він навчився молитися: “Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!” (Єрем. 10:23, 24).БМ 261.6

Коли Єремія змушений був пити із чаші страждань і скорботи, коли він був спокушений у своєму нещасті сказати: “Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа…”, тоді він пригадав Божі добрі діяння у своєму житті та з тріумфом вигукнув: “Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя… Господь — це мій уділ, — говорить душа моя, — тому я надію на Нього складаю!” (там само, c. [419-421]).БМ 261.7