27 травня. Справжній цар

“Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах” (1 Сам. 14:24; див. також 1 Сам. 14:24-46).БМ 169.3

Наказ стриматися від їжі був породжений честолюбними амбіціями та свідчив про те, що цар байдуже ставився до потреб своїх людей, якщо вони перешкоджали його бажанню самозвеличення. Скріпивши свій наказ урочистою присягою, Саул виявив цим власну непоміркованість і богозневагу. Уже самі слова присяги свідчили про те, що цар бажав прославити себе, а не Бога. Він не сказав: “Поки Господь помститься на Своїх ворогах”, а “поки я пімщуся на своїх ворогах”, що й відкрило його справжню мету…БМ 169.4

Під час бою, що точився вдень, Йонатан, котрий не чув про наказ царя, несвідомо порушив його, з'ївши трохи дикого меду, який він знайшов, пробираючись через ліс. Увечері Саул довідався про це. Раніше він сказав, що порушення його наказу буде каратися смертю, і хоч Йонатан порушив наказ ненавмисне, хоч Бог чудесним чином зберіг йому життя і через нього врятував євреїв, цар оголосив, що вирок має бути виконаний. Помилування сина означало б для Саула визнання того, що він згрішив, віддаючи такий непоміркований наказ, а це вражало його гордість. “Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, — був його страшний вирок, — що конче помреш, Йонатане!”…БМ 169.5

Нещодавно в Ґілалі Саул насмілився всупереч Божій постанові виконувати функції священика. Незважаючи на докори Самуїла, він уперто виправдовував свої дії. А тепер, коли був порушений його безглуздий наказ, до того ж порушений ненавмисне, а через незнання, цар засудив свого сина на смерть.БМ 170.1

Народ протестував проти виконання вироку. Не боячись гніву царя, воїни оголосили: “Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не впаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!”. Гордий монарх не наважився знехтувати цим одностайним рішенням (Патріархи і пророки, c. [624, 625]).БМ 170.2