28 червня. Більше ніж гроші

“І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця” (1 Хронік 29:9; див. також 1 Хронік 29:1-14).БМ 203.2

Від самого початку царювання Давида однією з його найзаповітніших мрій було спорудити храм для Господа. Хоч Давидовим намірам не судилося здійснитися, він доклав чимало зусиль і щиросердечного завзяття, щоб його задум міг втілитися в життя. Давид зібрав велику кількість найдорожчих матеріалів: золота, срібла, онікса та іншого кольорового каменю, зокрема мармуру, та найкоштовнішої деревини. Тепер же скарби, зібрані Давидом, мали перейти спадкоємцям, оскільки інші руки повинні були збудувати храм для ковчега — символу Божої присутності.БМ 203.3

Відчуваючи наближення смерті, цар скликав князів Ізраїлю та представників усіх частин царства, щоб передати їм цей спадок. Він бажав дати їм настанови перед смертю, заручитися їхнім словом і підтримкою у великій справі…БМ 204.1

“І хто ще жертвує, — запитав він, звертаючись до численної громади, що принесла щедрі дари, — щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа?”. Громада охоче відгукнулася…БМ 204.2

Із великою старанністю цар збирав коштовні матеріали для побудови й оздоблення храму. Він склав чудові гімни, які мали звучати в його дворах. Тепер його серце раділо в Господі, тому що начальники та князі Ізраїлю так благородно відгукнулися на його заклик і посвятили себе на важливу працю, що чекала на них…БМ 204.3

Усе, що людина отримала від Божих щедрот, належить Йому. Дорогоцінні та прекрасні дари землі, якими Бог наділяє людей, посилаються їм для випробовування, аби виміряти глибину їхньої любові до Нього та вдячності за Його ласку. Усі багатства — матеріальні статки чи інтелектуальні здібності — необхідно покласти як добровільну жертву до ніг Ісуса, щоб той, хто це робить, міг сказати разом з Давидом: “Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки отримане, дали ми Тобі” (Патріархи і пророки, c. [750-753]).БМ 204.4