Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents

Боротьба і мужність

 - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    4 липня. Наймудріший з людей

    “І говорив він про дерева, від кедру, що на Ливані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаства, і про плазуюче та про риб” (1 Цар. 5:13; див. також 1 Цар. 5:9-14).БМ 211.4

    Із плином часу слава Соломона зростала; він же постійно прагнув ушановувати Бога тим, що розвивав свої розумові й духовні сили і ділився з іншими отриманими ним благословеннями. Соломон усвідомлював, що володів мудрістю, владою та розумінням виключно завдяки милості Єгови; він знав, що ці дари були дані йому для того, щоб через нього світ міг отримати пізнання Царя царів.БМ 211.5

    Соломон виявляв особливу зацікавленість у природознавстві, однак не обмежувався якоюсь однією галуззю науки. Старанно досліджуючи все творіння — живе й неживе, — він отримав ясне уявлення про Творця. У силах природи, у розмаїтті мінералів, у тваринному світі, у кожному дереві, кущику та квітці він бачив об'явлення Божої мудрості. Оскільки ж Соломон прагнув розширити свої знання, то його пізнання Бога та любов до Нього постійно зростали.БМ 211.6

    Богонатхненна мудрість Соломона знайшла своє відображення в похвальних піснях і численних притчах… У притчах Соломона висвітлені принципи святого життя й високих прагнень, істини небесного походження, що провадять до благочестя, принципи, якими необхідно керуватися в усіх обставинах життя. Завдяки повсюдному поширенню цих принципів та визнанню того, що Богові належить уся хвала й пошана, ранній період царювання Соломона відзначався високою моральністю і добробутом…БМ 212.1

    О, якби в наступні роки Соломон звернув увагу на ці чудові слова мудрості! О, якби той, котрий колись сказав: “Уста мудрих знання розсівають” (Прип. 15:7) і котрий навчав земних царів віддавати Царю царів ту славу, якою вони бажали вшанувати один одного, то ніколи “лукавими устами” із “зарозумілістю та гордістю” не привласнив би слави, що належала виключно Богові! (Пророки і царі, c. [33, 34]).БМ 212.2

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents