18 липня. Голос у пустелі

“І сказав тішб'янин Ілля, з гілеадських мешканців, до Ахава: ‘Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, — цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!’” (1 Цар. 17:1; див. також 1 Цар. 17:1-7).БМ 226.3

За часів Ахава серед ґілеадських гір, на схід від Йордану, жив муж віри й молитви, безстрашне служіння котрого мало зупинити прогресуюче поширення відступництва в Ізраїлі. Проживаючи далеко від міст, не посідаючи високого становища, Ілля тішб'янин, однак, узявся за виконання своєї місії з вірою в Божий намір приготувати йому дорогу і послати успіх. Він проголошував слова віри й сили, а все його життя було присвячене справі реформації. Його голос, подібно до “волаючого в пустині”, викривав гріх і стримував потік зла. Хоч Ілля прийшов до народу, аби викривати гріх, його вістка була немов ґілеадський бальзам для уражених гріхом душ, котрі прагнуть зцілення…БМ 226.4

Іллі було доручено передати царю Ахаву небесну звістку про суд. Ілля не прагнув бути Господнім вісником, але слово Бога прийшло саме до нього. Ревно дбаючи про честь Божої справи, він без вагань підкорився Його повелінню, хоча це й могло означати неминучу загибель від рук нечестивого царя…БМ 226.5

Тільки завдяки непохитній вірі в незмінне Боже Слово Ілля зміг виконати доручення. Якби він не довіряв беззастережно Тому, Кому служив, то ніколи не став би перед Ахавом. Дорогою до Самарії Ілля минав вічно струмуючі потоки, зелені пагорби й величні ліси, яких, здавалося, ніколи не торкнеться посуха. Усе, на чому спинявся його погляд, було чудовим. Пророк міг би дивуватися, чи можливо, щоб висохли ці повноводні потоки і щоб пагорби й долини обпалила посуха. Однак у його душі не знайшлося місця для сумніву. Він щиро вірив: Бог упокорить бунтівний Ізраїль, а важкі суди приведуть народ до покаяння. Таким було рішення Неба. Слово Боже не могло залишитися нездійсненим, тому, ризикуючи власним життям, Ілля безстрашно виконав Боже доручення (Пророки і царі, c. [119-122]).БМ 227.1