24 липня. Надія на Бога

“І сказав Ілля до Ахава: ‘Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу’” (1 Цар. 18:41; див. також 1 Цар. 18:41-46).БМ 232.3

Ілля з такою впевненістю наказав Ахавові приготуватися до дощу не тому, що були якісь видимі ознаки його наближення. Пророк не бачив жодної хмаринки на небі, не чув гуркоту грому. Він лише виголосив слова, передані Господнім Духом у відповідь на його сильну віру… Зробивши усе можливе, він знав, що Небо щедро виллє обіцяні благословення. Бог, Котрий послав засуху, обіцяв рясний дощ як нагороду за праведність; тепер Ілля чекав обіцяного. Покірно схилившись і поклавши “обличчя своє між свої коліна”, він благав Бога за Ізраїль, який навернувся…БМ 232.4

Шість разів слуга повертався з вісткою, що на подібному до міді небі не видно жодних ознак дощу. Непохитний у своїй вірі Ілля послав слугу ще раз; цього разу той повернувся зі словами: “Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря”.БМ 233.1

Цього було достатньо. Ілля не чекав, поки все небо вкриється хмарами. У тій малій хмарині він вірою вбачав запоруку рясного дощу… Молячись, він вірою покладався на обітниці Неба. Ілля не припиняв молитися, доки не отримував відповіді. Він не чекав доказів того, що Бог почув його, а був готовий ризикувати всім, довіряючись навіть найменшій ознаці Божої милості. І те, що спромігся зробити Ілля з Божою допомогою, може зробити кожний у своїй сфері служіння Богові…БМ 233.2

Сьогодні наш світ має потребу у вірі, що ґрунтується на обітницях Божого Слова і не відступає, доки Небо не почує молитву…БМ 233.3

Із наполегливою вірою Якова, з невідступним завзяттям Іллі ми можемо приносити свої прохання до Отця, благаючи Його про все, що Він обіцяв (Пророки і царі, c. [155-158]).БМ 233.4