26 липня. Охоплений відчаєм

“І зажадав собі смерти, і сказав: ‘Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!’” (1 Цар. 19:4; див. також 1 Цар. 19:1-8).БМ 234.3

Здавалося б, після таких сміливих дій і отримання цілковитої перемоги над царем, священиками й народом Ілля вже не може ані зневіритися, ані злякатися. Однак, хоч і благословенний численними доказами Божої любові й турботи, він не був вільний від людських слабкостей, а тому у важкий і похмурий час віра та сміливість залишили Іллю… Якби Ілля залишився на місці, прохаючи в Бога захисту й сили та непохитно відстоюючи істину, він був би збережений від зла. Господь послав би йому ще одну блискучу перемогу, звершивши Свої суди над Єзавеллю…БМ 234.4

У житті кожної людини трапляються хвилини великого розчарування та глибокого розпачу; дні, коли журба стає постійною супутницею і буває важко вірити в те, що Бог продовжує ніжно опікуватися Своїми земними дітьми; коли тривога непокоїть душу і людина бажає собі смерті. Якраз тоді чимало людей втрачає надію на Бога… Якби в такий час ми могли духовно прозріти та збагнути намір Божого Провидіння, то побачили б ангелів, які намагаються врятувати нас від самих себе і поставити наші ноги на міцному фундаменті, надійнішому за віковічні гори; тоді воскресла б віра й почалося нове життя…БМ 235.1

Для розчарованих особистостей існують надійні ліки: віра, молитва та праця. Саме віра і праця приносять упевненість і задоволення… Не лякайтеся навіть у найбільш безпросвітні хвилини життя. Зберігайте віру в Бога. Він знає ваші потреби. Господь всесильний. Він невтомний у Своїй безмежній любові та співчутті… Він допоможе Своїм вірним слугам настільки, наскільки буде потрібно…БМ 235.2

Чи залишив Бог Іллю в часи випробувань? О, ні! Коли Ілля почувався залишеним Богом і людьми, Господь продовжував любити Свого слугу не менше, ніж тоді, коли у відповідь на його молитву з неба зійшов вогонь і осяяв вершину гори (Пророки і царі, c. [159-166]).БМ 235.3