28 лютого. Поверніть Богові належне Йому

“І цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!” (Бут. 28:22; див. також Бут. 28:16-22).БМ 69.4

Згідно зі звичаєм відзначати найважливіші події, Яків встановив пам'ятник Божій милості, щоб щоразу, коли він опиниться у цих краях, можна було зупинитися на цьому священному місці й поклонитися Богові… З почуттям глибокої вдячності він повторив обітницю, що Бог перебуватиме з ним, і потім урочисто поклявся: “Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!”.БМ 69.5

Яків не ставив Богу жодних умов. Господь уже обіцяв йому добробут, і виголошена ним клятва була виявом вдячності, яка наповнювала його серце за отримане ним запевнення в Божій любові й милості. Яків усвідомлював, що Бог має до нього певні вимоги, які він повинен визнати, відповівши чимось на особливі вияви Господньої прихильності. Так кожне злиття на нас благословення повинно викликати почуття вдячності до Подателя всіх благ. Християнинові слід частіше переглядати своє минуле життя, із вдячністю згадуючи чудові випадки Божого втручання: коли Господь підтримував його у випробуванні; вказував дорогу, коли все здавалося темним і жахливим; зміцнював сили, коли він уже був готовий втратити мужність. Усе це людина має сприймати як докази невтомного піклування небесних ангелів. У світлі цих незліченних благословень християнин повинен частіше запитувати себе із вдячністю і покорою в серці: “Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?” (Псал. 115:3).БМ 70.1

Наш час, наші таланти, наше майно має бути присвячене Тому, Хто довірив нам усі ці благословення. Щоразу, коли Бог особливим чином рятує нас або коли ми отримуємо нові несподівані докази Його благовоління, потрібно визнати Божу доброту, висловлюючи свою вдячність не тільки словами, але, подібно до Якова, приносячи Йому дари і пожертвування. Оскільки ми постійно отримуємо Божі благословення, то повинні також постійно віддавати (Патріархи і пророки, c. [187, 188]).БМ 70.2