2 жовтня. Під смоківницею

“Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїлець, у жому нема підступу!” (Івана 1:47; див. також Івана 1:45-51).БМ 311.2

Натанаїл чув, як Іван [Хреститель], вказуючи на Спасителя, сказав: “Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!” (Івана 1:29). Натанаїл подивився на Ісуса, але був розчарований зовнішнім виглядом Спасителя світу. Хіба міг Той, Хто ніс на Собі сліди бідності й важкої праці, бути Месією? І Натанаїл пішов. Але він не склав для себе остаточної думки про характер Ісуса. Він схилився на коліна під фіговим деревом, запитуючи Бога, чи справді ця Людина є Месією. Поки він був там, до нього прийшов Пилип і сказав: “Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі і пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосипа!”. Але слово “Назарет” знову пробудило недовір'я, і Натанаїл відповів: “Чи може бути щось доброго з Назарета?” Він був сповнений упередження, проте Пилип не переконував його, а просто сказав: “Іди — і подивися”…БМ 311.3

Чи не варто було б і нам піти під смоківницю і запитати Бога про те, що є істина? Чи не буде Боже око на нас, як і на Натанаїлові? Натанаїл повірив Господу і вигукнув: “Равві, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлю” (Вибрані вісті, т. 1, c. [414, 415]).БМ 311.4

Його невір'я було розвіяне, і віра, тверда, сильна, незмінна, опанувала його душу. Ісус похвалив довір'я і віру Натанаїла.БМ 311.5

Чимало людей перебувають у тому самому стані, що і Натанаїл. Вони охоплені упередженнями і невір'ям, оскільки ніколи не зустрічалися ні з особливими істинами для останніх днів, ні з людьми, які володіють ними, і необхідна всього лише присутність на зібранні, наповненому Духом Христа, щоб розвіяти їхню невіру. Неважливо, з чим нам доведеться зустрітися, з якою протидією, з якими зусиллями, спрямованими на те, щоб відвернути душі від небесної істини; ми повинні свідчити про нашу віру, щоб щирі душі могли бачити, чути й особисто переконатися. Наша справа — говорити, як Пилип: “Іди — і подивися”. Ми не сповідуємо доктрини, які нам хотілося б приховати (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [37, 38]).БМ 311.6